Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передавання, що характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем, нирок.

Інкубаційний період дифтерії становить 2–10 днів. Джерело інфекції - хвора людина чи носій.

Шляхи передавання інфекції

Дифтерія передається найчастіше повітряно-крапельним шляхом, факторами передавання також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки). Коли дифтерійна бактерія потрапляє у дихальну систему, вона виробляє токсин, який блокує синтез білка в клітинах, у результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям. Захворювання проявляється у вигляді ангіни, коли у горлі утворюються плівки, що можуть ускладнювати дихання та ковтання.

Симптоми дифтерії

Захворювання на дифтерію може мати такі прояви:

• біль у горлі;

• підвищена температура, лихоманка;

• набряк слизової оболонки ротоглотки;

• наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу;

• набряк шиї;

• збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.

Виділяють різні форми захворювання - дифтерія носа, глотки, гортані і трахеї, шкіри. Дифтерія може вражати й інші органи: кон’юнктиву, вухо, піхву, пряму кишку.

Профілактика дифтерії

На сьогодні є лише один дієвий  метод профілактики цього небезпечного захворювання – щеплення. Попередити розвиток небезпечних ускладнень можна завдяки вакцинації дітей, згідно з Календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація дорослих кожні 10 років.

Щоб запобігти розповсюдженню хвороби, потрібні раннє виявлення хворого, його ізоляція та лікування, а також виявлення та санація бактеріоносіїв.